Доброго дня, мої любі діти, шановні батьки!

 Час летить невблаганно і змінює усе, що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка, несе в життя і сум, і радощі. Усе має початок і кінець. Не можна сказати, що закінчується дитинство наших дітей. Однак нинішній день проводить невидиму межу між дитинством та юністю.

Чотири роки ми разом із вами піднімались сходинками країни Знань — дедалі вище і вище. Учились читати, писати, лічити, дружити. Дорогі діти! Усі ці чотири роки ми вчилися доброти, ввічливості, відкривали перед собою непізнані світи знань. Ви підете, діти, до 5-го класу. Хай буде щасливою ваша дорога. Нехай буде безхмарним ваше життя, доля чесною.

 Шкільний дзвінок... 700 днів разом із ранковим сонцем ви, дорогі четвертокласники, переступали поріг рідного класу. Близько трьох із половиною тисяч дзвінків почули ви за чотири роки. Ви чули їх по-різному. Тоді, коли з букетом квітів йшли на перший урок у перший клас, і тоді, коли він немов обривав цікаво проведені 45 хв. улюбленого уроку. І був довгоочікуваний дзвінок на канікули. А ось дзвінок, який почуєте сьогодні, буде останнім у стінах рідного класу, який випустить вас із початкових класів і покличе в серйозне життя старшокласників, учнів середньої ланки.

Дорогі діти! Батьки! Жаль розлучатися з вами. За ці чотири роки ми з вами пізнали одне одного. Разом ми переживали і біль, і радість, хороший настрій і невезіння. Але коли я заходила до класу і чула привітне: «Добрий день!» та бачила ваші ласкаві оченята, то все залишалося там за дверима. Спасибі, діти, за підтримку. Сьогодні ви залишаєте зі мною свої пустощі, неслухняність, свої перші дитячі радощі, свої добрі серця. Нехай у моїй пам’яті, і у вашій буде тільки все хороше і привітне.

 Кожен із вас залишиться в моєму серці.

З повагою                                Скрипка Юлія Сергіївна